Рік​​ пригод ​​з ​​ДЛ

Рік сповнений незабутніх вражень, нових знайомств, подорожей та мандрівок. В проміжку осінь 2016 – осінь 2017 довелось бути щасливчиком і відвідати 7 заходів, які для мене відкрив курінь «Дубове Листя». Безкінечне прагнення до нових вмінь за звитяг привело до цікавих пригод.

За рік довелось відчути себе просто безтурботною дівчиною, яка грає в полі на часі вишколу Зруб, насолодитись красою та таємничістю місцини Базар, що на Житомирщині, стати безкомпромісним ідеологом та втілитись в образ козака під час вишколу Крин, навчитись тактиці бою та швидко чистити АК, справжній, та ще й стріляти з нього на вишколі Слід. Відволіктись та піднестись до небес мандрівкою в гори та пройти Стежками Героїв. Здолати «Трикутник Смерті» з усіма його мозоляками та сягнути безсмертя. Та запалити юнацькі серця до нових звершень на таборі «Поліська Січ» і все таки вижимати «десяточку» без зайвих слів. Відвідавши вишкіл «Зруб» стало зрозуміло, що я нарешті знайшла той курінь, який допоможе мені стати сильнішою та збереже мої найкращі якості. Цікаві однодумці, щирі, з великим прагненням до своєї мети, які просто захоплюють своєю безмежною завзятістю. Так, звісно були якісь переживання, невизначеність та все це пройшло після гри «Гилка», в якій вже точно відбулась та дружність, яку не можливо не з чим переплутати.

Почувши від ДЛ майбутні плани на рік, мені стало трохи страшно і виникало лише одне питання «Невже можливо все це зробити і пройти за рік? Стільки вишколів, мандрівок?» Для мене це був виклик! І десь глибоко в душі, в самих найглибших сердечних м’язах – я сказала цьому виклику – Так! Акція «Базар» – загадкова ще й досі для мене місцина на Житомирщині, село Базар. Одна з забутих, добре, що не всіма, сторінка історії. Хто ще не бував на акції Базар 21, той не знає, що таке машина часу. (Учасники акції “Базар 21-го”) ВелоКвест безкінечний широкими просторами і захоплюючими краєвидами, автентична зброя, “Гробівці” завзяті та натхненні, справжня школа в с. Базар, в якій царює духовність України, Смолоскипи, затишна Ватра з засинаючим юнацтвом та повернення до Києва з відчуттям наповненості своїм рідним та безсмертним.

Час – проведений з користю та приємними спогадами. Вишкіл “Крин” проходив взимку, в період зимової сплячки. Зародження новітньої ідеології, надзвичайно потрібної сьогоденню, яке трохи застрягло на порозі в щасливе майбутнє. Художня школа, нагадала про те, що важливо творити, заради майбутнього. Що може бути краще, коли всі свої в засніженому чарівному, трохи загадковому місті, в затишку та в роздумах, мріях, рішеннях на майбутнє. Ватра та цікаві гості з минулого, не підкорюваний на перший погляд, але все таки розібраний усіма АК. Розмова зі зброєю, але вже більш змістовна продовжилась на вишколі «Слід».

Окрім, того ще прийшло розуміння, що військова справа – це тобі не книжки читати і конспекти писати, а реальна робота над собою і загартовування своєї фізичної сили. Цікаво було відчути себе майже в реальних умовах військового батальйону, який готується до важливих спец завдань. Відчути на що спроможне твоє тіло і скільки навантажень може витримувати твій мозок. «Стежками Героїв» або просто ДЛ в горах. Найбільше, що варто цінувати в курені ДЛ – це відважність, цілеспрямованість, вперту вдачу та високе прагнення до підкорювання нових висот. Ті високі ідеали, які кожен шукає в цьому бентежному житті, але не усім таланить, то все віднайти на своєму шляху.

Пройтись Стежками Героїв і відчути той тихий шепіт гір – це те, заради чого варто здолати вершини, там відчуваєш себе вільним. Гори віддають тобі свою силу і натомість забирають твою слабкість. Гори віддають тобі свою мудрість і забирають твої вагання. Раптом колись доведеться Вам піти в гори з Дубовим Листям і буде здаватись, що вас кинули серед туманного засніженого простору десь високо в горах, не зважайте на той оманливий стан. Навіть коли Ви будете в великих сумнівах і «повній дупі» – знайте, курінь завжди залишиться з Вами і буде чекати, щоправда далеко попереду і варто буде трохи прокачатись, аби наздогнати. Отож, бо виживає найсильніший.

Мандрівочка «Трикутник Смерті». Трикутник Смерті трансформований в Чотирикутник Безсмертя. Здолавши майже 90 км спекотного шляху дійсно з’являється почуття безсмертя. Про мандрівку ТС2017 можна сказати так: вона була спекотною, часом вона була прохолодною, суровою та романтичною, нескінченною та швидкоплинною, сміливою та цікавою, пізнавальною, мозолястою, врівноваженою, трохи плаксивою та все ж відважною та здоланою, дружньою. Вона була просто екстраординарною. В Мандрівці відчувалось, що разом можемо здолати усі труднощі. Не зважаючи на спеку та шалену кількість мозоляк, Ми йшли! Ми йшли вперед! І кожен з нас тримався і витримав до кінця. Мозоляки печуть, а ми продовжуємо йти і милуватись нашою славною Україною та її історичними будівлями. Замки, стародавні мури, майже зруйнований та ще з іконою на цеглині храм, церква Параскеви П’ятниці – спадщина, яка говорить про нашу Славну Націю та міцну Віру. Останній день був для всіх нас визначним. Рейд Любар-Миропіль. І тут хочеться зізнатись багато в чому є перемога Чоти. Кожен з нас мав моменти слабкості та незламність нашої Чоти, привела нас до кінця рейду, який ми пройшли в чітко встановленний час. Для нас останні селища Дертка та Миропіль були такими жаданними та залишуться назавжди рідними. В Мирополі ми навіть навчились літати, бо останні км., то вже був політ. То в чому ж секрет нашого вдалого рейду? Смачний та поживний сніданок та незламна згуртована чота. Ночівля під мурами надзвичайно прекрасного та таємничого замку князів Острозьких під гуркіт від взлетів військових літаків, наповнило почуттям безмежної величної краси та сили Вічності.

Табір підстаршини «Поліська Січ». Довелось відчути себе в ролі підстаршини та юнацької виховниці. Як там говорять, « І в горі, і в радості». Тож табір був сповнений випробувань, як фізичних, так і в більшій мірі моральних. Велике Дякую куреню «Дубове Листя» за таку екстремальну подію та за підтримку в проходженні !нелегких завдань!. Табір підстаршини – це час, який був дорогоцінним для мене і створив умови для повного апгрейду. Для мене та для усіх учасників, це був безцінний досвід справжнього пластового життя та можливість відчути себе дійсно скаутом. Знов ж таки, контраст, який відбувався між двома таборами – трохи вибивав з рівноваги і іноді хотілося наламати дрів, шандарахнути в когось шишкою і нагодувати жолудями. Але на щастя, нічого подібного не сталося, бо був табір підстаршини в якому можна було сховатись, як вдома. Чи приймати участь в таких таборах? Хіба що для того, аби відчути наскільки міцний та розвинутий, прокачаний курінь ДЛ. Та краще створювати нові висоти та підкоряти їх!

Як написала мені одна хороша подруга-пластунка, з Вами слова «За новий люд» мають сенс. Далі буде!

 подруга​​ Перша, ​​ДЛ

Related posts:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *